Канада готується вперше самостійно запускати ракети в космос

Канада — єдина країна «Великої сімки», яка досі не має можливості запускати ракети зі своєї території. І це все помітніше сприймається не як прикра прикрість, а як вразливість. На тлі розмов про те, що SpaceX з часом згорне програму Falcon 9, у країні одразу кілька компаній намагаються створити власні носії, а влада все голосніше називає космос питанням суверенітету.

Зараз канадські замовники — від приватного бізнесу до держструктур — фактично живуть на закордонних пускових послугах. Передусім на американських. За даними галузевого видання SpaceQ, усі 12 канадських супутників, запущених у 2025 році, вивела на орбіту SpaceX. Засновник SpaceQ Марк Буше нагадує: супутники — це не лише зв’язок і комерційні сервіси. Це оборонні завдання на кшталт виявлення загроз і моніторинг Землі — наприклад, відстеження лісових пожеж. Коли країна не контролює запуск, завжди залишається ризик, що в якийсь момент хтось ззовні просто відмовиться підіймати канадські технології в космос.

Федеральна влада цю думку підхопила й оформила політично. У лютневій Defence Industrial Strategy космос прямо названо однією з ключових «суверенних можливостей». А в квітні до парламенту внесли законопроєкт Canadian Space Launch Act: якщо його ухвалять, уряд зможе офіційно уповноважувати запуски з канадської землі.

Паралельно пожвавилося фінансування. За останні місяці три канадські компанії отримали по 8,3 млн доларів у рамках багаторічного конкурсу: мета програми — допомогти країні прийти до можливостей легких запусків до 2028 року.
Одна з одержувачів — NordSpace, компанія 2022 року. Вона замахнулася одразу на кілька напрямів: ракета, супутники, робототехніка та інфраструктура, включно зі стартовим майданчиком. У 2025 році NordSpace намагалася провести суборбітальний запуск, але випробування закінчилося невдачею. Тепер у компанії кажуть, що готують повторну спробу і не виключають, що старт може відбутися вже найближчими тижнями.

Друга — Reaction Dynamics. За повідомленнями, з 2017 року вона розробляє двигун незвичайної конструкції. І NordSpace, і Reaction Dynamics орієнтуються на орбітальний результат до 2028 року — рівно в ті строки, які закладає уряд.

Третій учасник — Canada Rocket Company, наймолодший проєкт із трійці. Її засновник і CEO Г'ю Коліас запустив компанію наприкінці минулого року й одразу націлився на інший клас: він хоче побудувати ракету середнього класу, здатну виводити на низьку навколоземну орбіту потенційно десятки супутників за один запуск. У концепції — дев’ять двигунів на метані та кисні.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Компанія вже набрала десятки інженерів, зокрема з досвідом у великих ракетних фірмах на кшталт SpaceX і Blue Origin, і будує випробувальний комплекс за 30 млн доларів у Лондоні (Онтаріо). Терміни тут довші: до першого запуску, за планом, ще мають минути роки, а орієнтир — 2032 рік. Коліас також каже, що проєкт залучив 22 млн доларів приватних інвестицій на додачу до державних коштів.

Питання грошей у канадській космічній індустрії — давній біль. Буше зазначає, що з кадрами в країні, скоріше, порядок, а от фінансування історично було «слабким місцем». Коліас, навпаки, вважає, що тенденція змінюється: в галузь пішов і приватний, і державний капітал. Але звучать і більш обережні оцінки — надто вже дорого обходиться шлях до реальних запусків.

Нової напруги додає стратегія SpaceX. Ілон Маск не раз говорив, що з часом компанія згортатиме Falcon 9, роблячи ставку на більший Starship. За повідомленнями, SpaceX уже почала відмовляти частині клієнтів у запусках на Falcon 9 після 2028 року. Для невеликих компаній це особливо болісно: багатьом допомагала rideshare-програма, коли кілька замовників ділили один запуск і могли вивести на орбіту «пару апаратів» без непідйомного бюджету.

Генеральний директор канадської супутникової компанії Kepler Міна Мітрі (він же радник Canada Rocket Company) вважає, що частину попиту перехоплять конкуренти SpaceX — наприклад, Rocket Lab; за його словами, він уже заздалегідь забезпечив майбутній запуск саме там. Однак є нюанс: тим, хто хоче вивести на орбіту один-три супутники в експериментальному режимі, стане відчутно складніше. «Бар’єр входу» зросте, а для галузі це серйозна проблема. І саме тому потенційний відхід Falcon 9, за словами Мітрі, лише посилює аргумент на користь канадського виробника ракет.

На цю можливу порожнечу в «середньому» сегменті й дивиться Canada Rocket Company: компанія розраховує зайняти частину ніші, яка може звільнитися в міру переходу SpaceX на Starship.
У NordSpace, втім, ентузіазм стримують. Засновник і CEO Рахул Гоел говорить, що мріяв про ракети з дитинства, але на початку кар’єри був змушений спочатку побудувати інший бізнес, щоб самому накопичити на NordSpace: «ніхто не хотів виписувати чек». Він вітає нинішній інтерес і підтримку, але побоюється, що мода на космос може швидко минути, тому хоче якомога швидше закріпити це не обіцянками, а реальними запусками.

Цінник при цьому залишається жорстким. Буше оцінює, що створення ракети, яка зможе надійно стартувати з Канади, може потребувати понад 50 млн доларів. А щоб справді вийти на орбіту, майже напевно знадобиться ще більше — особливо якщо намагатися вкластися в амбітний орієнтир 2028 року. У публікації CBC News підкреслюється: ракетобудування — це ставка в довгу. SpaceX теж ішла до регулярних запусків роками, і Канаді, навіть за нового політичного та фінансового імпульсу, потрібен буде час, перш ніж можна буде всерйоз говорити про стабільні старти з власної території.