Наступним важелем тиску США на Канаду можуть стати платежі

Канада все тісніше співпрацює з Європою — і все гучніше обговорює те, про що ще нещодавно воліли не говорити вголос: наскільки небезпечною для країни є залежність від американських банків, доларових розрахунків і глобальних платіжних мереж. На тлі торговельних конфліктів і дедалі жорсткішої зовнішньоекономічної лінії Вашингтона звучить попередження: наступним важелем тиску можуть стати не тарифи, а гроші — і доступ до інфраструктури, через яку вони рухаються.

Тарифи Канада вже відчула на собі. Однак до найрадикальніших сценаріїв - санкцій, блокувань і заморожування активів - справа поки не доходила. Водночас «приклад того, як це буває», є. Канадська юристка Кімберлі Прост, яка працює в Міжнародному кримінальному суді, розповідала, що після критики суду з боку США у неї скасували кредитні картки, закрили акаунти Google і фактично відключили від звичних фінансових і цифрових сервісів. Приводом стала заява держсекретаря США Марко Рубіо, який назвав суд «інструментом правової війни проти Сполучених Штатів та їхнього близького союзника Ізраїлю».

Для спостерігачів ця історія — наочна ілюстрація того, чим може обернутися глибоке цифрове та фінансове зчеплення зі США. Якщо такі заходи застосовні до окремої людини, то що заважає використовувати схожі механізми проти цілої країни? Експерт з відносин Канади та США Фен Ослер Гемпсон говорить прямо: у міру того як тарифний інструмент стає менш зручним, американська адміністрація може змістити акцент на фінансовий тиск.

Гемпсон допускає, що президент США здатний тиснути на партнерів — включно з Канадою — через виконавчі укази. Варіанти, за його словами, можуть включати обмеження на обробку канадських транзакцій американськими фінансовими інститутами або умови доступу до доларових розрахунків. І це важливо: такі рішення, підкреслює він, значною мірою вкладаються в рамки президентських повноважень.

Окремий страх — платіжна інфраструктура як «рубильник». Керівний директор аналітичного центру Canadian Shield Institute Васс Беднар міркує так: якщо Visa або Mastercard на вимогу Вашингтона будуть змушені відключити доступ або, наприклад, географічно обмежити обслуговування так, щоб провінція Онтаріо не могла здійснювати платежі, це здатне зупинити помітну частину економіки.

Стратег з ринків Corpay Карл Шамотта нагадує: США історично перебувають у центрі світових розрахунків, а їхній вплив особливо зріс, коли Вашингтон усвідомив, наскільки дієвим може бути «виключення» з фінансової системи. За його словами, більшість міжнародних доларових транзакцій проходять перевірки через невелику кількість банків у Нью-Йорку — і це створює основу для масштабних вторинних санкцій проти будь-яких фінансових організацій, зав’язаних на ці канали.

Канада, як очікується, пізніше цього року запустить нову платіжну систему Real-Time Rail. Однак Беднар уточнює: проєкт замислювався насамперед для підвищення ефективності, а не як щит для суверенітету. Тому сам по собі він слабко знижує зовнішні ризики.

Паралельно експерти знову і знову повертаються до ролі Visa та Mastercard. Ці дві компанії, за оцінками, обробляють близько 32 трлн доларів США транзакцій на рік і забезпечують приблизно 90% усіх карткових операцій за межами Китаю. У Великій Британії, де на них припадає близько 95% карткових платежів, банки разом із державою створюють систему DeliveryCo — резервний контур, який зможе підтримувати платежі, якщо міжнародні гіганти коли-небудь різко обмежать сервіс.

Одним із найпомітніших прикладів «розвороту до власних рейок» називають Бразилію. Там з 2020 року працює державна система Pix, створена центральним банком: вона дає змогу переказувати гроші та платити — зокрема людям без банківських рахунків. Шамотта підкреслює, що Pix виявився набагато популярнішим, ніж очікувалося, і швидко почав витісняти альтернативи всередині країни.

Новости интереснее, когда есть с кем их обсудитьПознакомьтесь с русскоязычными людьми из Ванкувера и других городов Канады. Возможно, тот самый человек уже совсем рядом.Посмотреть, кто сейчас на сайте →

Однак у такого успіху є і політична ціна. Адміністрація Дональда Трампа, як передає CBC News, звинувачувала Бразилію в тому, що Pix нібито звужує ринкові можливості для Visa і Mastercard, і використовувала це як одне з виправдань запровадження 25% тарифів. Беднар бачить у таких претензіях сигнал: тиск може посилюватися саме на ті юрисдикції, які намагаються зміцнити цифровий суверенітет.

Втім, навіть вдалі національні рішення — чи то Pix, чи канадська Interac — здебільшого допомагають усередині країни. На міжнародному рівні американський вплив зберігається. Деякі держави пробують обхідні маршрути: відкривають валютні «своп‑лінії», щоб проводити розрахунки поза американською інфраструктурою. Частина переказів поступово переходить і в криптоінструменти, включно з тими, що прив’язані до валют на кшталт долара США.

Найбільшою неамериканською системою для транскордонних операцій залишається китайська CIPS, яка пов’язана з цифровим валютним механізмом mBridge, розробленим Китаєм і партнерами. У результаті розрахунки, наприклад, за поставки нафти з ОАЕ та Саудівської Аравії до Китаю можуть проходити так, щоб не зачіпати американські банки.

Шамотта вважає, що Канада та Європа технічно цілком здатні вибудувати схему, за якої їхні паралельні платіжні системи зможуть «розмовляти» одна з одною та здійснювати кліринг напряму — без якихось драматичних інженерних бар’єрів. Беднар додає: Канаді варто розвивати платіжну інфраструктуру разом із партнерами, близькими за цінностями, щоб зберегти нейтральність і знизити ризик перетворення фінансових каналів на інструмент контролю.

Гемпсон при цьому підкреслює: йдеться не про те, щоб демонстративно «піти» від американських банків. Ідея радше в іншому — «додати смугу на вже існуючому шосе»: створити альтернативний маршрут на випадок, якщо США почнуть блокувати транзакції або запроваджувати свого роду «мита» на міжнародні платежі, використовуючи їх як важіль.

Прем’єр-міністр Марк Карні раніше називав фінансові транзакції прикладом взаємозв’язків, які за бажання можна перетворити на інструмент тиску. Виступаючи в Європейському парламенті, він включив платежі до списку сфер, де Канада та ЄС можуть «забезпечити стратегічну автономію через глибоку співпрацю».
За словами Гемпсона, дедалі більше країн починають сприймати зв’язки зі США не лише як плюс, а й як вразливість. Він зазначає: коли економічні та фінансові зв’язки починають перетворювати на зброю, витрати зростають для всіх — фінансові ринки тримаються на довірі та передбачуваності.

Шамотта додає, що різкий відхід від домінування долара все ж малоймовірний: значна частина світових резервів, як і раніше, зберігається в доларах. Однак Беднар наполягає: Канаді вже зараз потрібно знижувати залежність і зміцнювати платіжний суверенітет, щоб зменшити ризики «безрозсудної поведінки» з боку США.