Суд Канади створив прецедент у справі про домашнє насильство

Верховний суд Канади створив правовий прецедент у справі про домашнє насильство та постановив виплатити жертві компенсацію.

Верховний суд Канади визнав: насильство з боку інтимного партнера — це самостійна юридична підстава для цивільного позову про компенсацію. По суті, постраждалі отримали новий шлях захисту своїх прав у суді — окремий від уже звичних позовів, які прив’язані до конкретних епізодів агресії.

Приводом стала справа жінки, яка пережила 16 років шлюбу, в якому, як встановили суди, вона регулярно стикалася і з фізичним, і з емоційним насильством з боку чоловіка. Судді дійшли висновку, що традиційні інструменти цивільного права не вміють «охопити» весь масштаб шкоди, якої завдає така форма стосунків.

«Насильство з боку інтимного партнера — це соціальне зло і глибоке посягання на людську гідність», — написав суддя Ніколас Касірер, виклавши позицію більшості.

Як зазначає CityNews Ottawa, суд окремо пояснив: позови про напад, побиття або умисне заподіяння емоційних страждань справді дають змогу стягнути гроші, але все одно залишають без відповіді ключову частину проблеми — специфічну шкоду гідності, автономії та рівності людини саме в близьких стосунках.

У рішенні підкреслюється: насильство партнера — це не лише прямі погрози фізичному чи психічному здоров’ю. Сюди належить і ціла модель поведінки, коли одна людина системно примушує та контролює іншу, поступово позбавляючи її самостійності.

Суд перерахував, як може виглядати такий примус: від вкрай жорстоких актів фізичного і психологічного впливу до ізоляції, маніпуляцій, принижень, стеження, економічного тиску, сексуального примусу і залякування.

За словами Касірера, новий делікт — «насильство з боку інтимного партнера» — не можна вважати простим додаванням уже відомих правопорушень. Так, окремі елементи можуть перетинатися з чинними підставами для позовів, але контролювальний і примусовий характер насильства у стосунках зазвичай виходить за межі розрізнених епізодів фізичної або психологічної шкоди.

Суд окремо зазначив, що попередні проступки не ставлять питання, чи була поведінка відповідача спрямована саме на примус або контроль жертви. Крім того, вони не призначені для компенсації окремої шкоди немайновим інтересам — гідності, автономії та рівності — у контексті інтимних стосунків.

Організація Women’s Legal Education and Action Fund, яка виступала у справі третьою стороною, привітала рішення. Юридична директорка фонду Кет Оуенс заявила, що визнання нової підстави допомагає врахувати унікальні наслідки насильства у стосунках, зокрема фінансовий тягар, з яким стикаються постраждалі, — і підтверджує: ця шкода реальна та заслуговує на компенсацію.