У Канаді противники відокремлення Альберти знайшли вагомий козир

У Канаді у прихильників збереження Альберти у складі Канади з’явився серйозний аргумент у цьому питанні.

Права корінних народів, закріплені історичними договорами, можуть стати для прихильників відокремлення Альберти серйозним юридичним бар’єром і завести канадські суперечки про сецесію на територію, де у судів поки майже немає прецедентів. Так ситуацію оцінюють політологи та юристи.

Професор політології та права Ендрю Макдугалл з Університету Торонто називає це «новим фактором», який додає процесу «багато невизначеності». Його колега з Університету Оттави Андре Лекур підкреслює: з корінними народами доведеться консультуватися, але наскільки далеко і глибоко мають зайти ці консультації, поки що не очевидно.

Прем’єр-міністерка Альберти Даніель Сміт цього тижня виступила з телевізійним зверненням і оголосила, що 19 жовтня на референдум винесуть питання: чи хочуть жителі провінції залишатися у складі Канади або розпочати процес, який у перспективі призведе до обов’язкового, юридично зобов’язувального референдуму про вихід.

За словами Сміт, прямо поставити питання про сецесію вона не може через рішення суду, винесене на початку травня. Тоді суддя скасував хід ініціативи сепаратистів, які намагалися через петицію домогтися референдуму про відокремлення.

Суддя Шайна Леонард вирішила, що петицію взагалі не слід було затверджувати: уряд Альберти, за її висновками, не виконав конституційного обов’язку проводити консультації з Першими націями. У рішенні окремо зазначалося, що потенційне відокремлення зачіпає договори №7 і №8.

Сміт, зі свого боку, заявила, що обов’язок консультуватися стосується «особливих проєктів» — наприклад, будівництва трубопроводів. Вона додала, що уряд готовий оскаржити рішення, аж до Верховного суду Канади. При цьому прем’єр визнала: доки вердикт не скасовано, він є обов’язковим для виконання в Альберті.

Як повідомляє CityNews Ottawa, Макдугалл звертає увагу, що з часів ухвалення федерального Закону про ясність формулювань (Clarity Act) — його ухвалили після референдуму 1995 року в Квебеку — судовий підхід до прав корінних народів і до «обов’язку проводити консультації» помітно змінився. За останні два десятиліття, каже він, суди не раз зупиняли або заморожували рішення влади та промислові проєкти, якщо знаходили порушення цього обов’язку. Але Макдугалл підкреслює: консультації не дорівнюють праву вето.

За його оцінкою, рішення судді Леонард фактично переносить принцип консультацій у контекст можливої сецесії. Логіка така: якщо відокремлення неминуче зачіпає інтереси корінних народів, держава має пройти певну процедуру ще до того, як рухатися далі. Макдугалл називає цю аргументацію «сильною», але додає, що головна суперечка попереду і все залежатиме від наступних судових кроків.

Закон про ясність формулювань, серед іншого, дозволяє федеральному урядові розпочати переговори щодо умов відокремлення, якщо Оттава вважатиме питання на референдумі ясним, а результат — таким, що відображає «чітку більшість» на користь виходу з Конфедерації.

Макдугалл зазначає: у документі є й вимога враховувати різні точки зору, зокрема позицію корінних народів, перш ніж запускати переговорний процес. Однак прямого пункту, який зобов’язував би провінцію заздалегідь консультуватися з Першими націями перед кроками до відокремлення, в законі немає.

Лекур вважає, що самі консультації можуть розтягнутися на значний час. За його словами, після з’ясування «індигенних» питань потрібно буде провести консультації, а потім, імовірно, і ще один референдум. На організацію «правильного» голосування, оцінює він, може піти від шести місяців до року.

Якщо федеральна влада все ж визнає незалежність Альберти, Канаду очікують масштабні конституційні зміни. Лекур нагадує: доведеться змінювати Конституцію, адже у складі федерації залишаться дев’ять провінцій замість десяти. Такий момент він називає «нервотрепним» для канадської політики.

Паралельно, додає він, з’явиться обов’язок вести переговори з Альбертою про умови розставання. Серед тем — яку частку федерального боргу візьме на себе провінція і якими будуть майбутні торговельні відносини.

І навіть якщо уявити Альберту окремою державою, запитань менше не стане. Хто і як керуватиме новою країною? Як формувати збройні сили? Як вибудувати власну правову систему? Лекур окремо нагадує про практичну деталь: Альберта не має виходу до моря — отже, виникнуть додаткові складнощі, зокрема з маршрутами переміщення між Британською Колумбією та Саскачеваном.

Професорка Університету Торонто Грейс Скогстад каже, що ключовою інтригою стане питання: чи зобов’яжуть суди Альберту консультуватися з Першими націями ще до того, як провінція всерйоз почне домагатися незалежності. Вона нагадує, що договори укладалися федеральним урядом ще до утворення Альберти й охоплюють значну частину території провінції. Йдеться, зокрема, про традиційні права — полювання, рибальство та інші. У разі перетворення Альберти на окрему країну неминуче постане питання, що буде з цими правами.