Яловичину везуть через пів світу, а коштує вона дешевше за канадську: як це можливо

На полицях канадських супермаркетів — зокрема в Саскачевані — дедалі частіше з’являється австралійська яловичина. І для багатьох це виглядає несподівано: імпортне м’ясо з іншої частини світу часом коштує помітно дешевше за місцеве. Фермери побоюються, що такі поставки почнуть «збивати» ціни на канадську продукцію, покупці ж, навпаки, бачать шанс заощадити.

Президент Канадської асоціації скотарів Тайлер Фултон каже, що австралійська яловичина присутня в Канаді не перший рік, але останнім часом стала траплятися на очі набагато частіше — особливо у відділах зі стейковими відрубами. Різницю в ціні він пояснює кількома факторами.

Перший — технологія виробництва. В Австралії худобу здебільшого відгодовують на пасовищах, а зерновий відгодівельний раціон, якщо й застосовується, то зазвичай недовго і на фінальному етапі. У результаті м’ясо частіше виходить більш пісним, з меншою мармуровістю. У Канаді ж споживачі традиційно вище цінують більш мармурову яловичину і пов’язаний із нею смак, тому австралійський продукт виявляється менш затребуваним.

Другий фактор — роздрібна тактика. За словами Фултона, мережі нерідко використовують так званий «товар-локомотив»: окремі позиції продають з мінімальною націнкою або навіть собі у збиток, щоб заманити покупця в магазин і відіграти знижку на інших покупках.

Окремо відіграла роль і торгова політика. Доступ Австралії до канадського ринку розширився після того, як у 2018 році набрала чинності Всеосяжна та прогресивна угода про Транстихоокеанське партнерство (CPTPP). Фултон підкреслює: вигоди від угоди двосторонні — Канада завдяки їй отримує вигідніший доступ до ринків Японії та В’єтнаму.

При цьому, як передає CBC News, в асоціації вважають, що імпорт зараз радше допомагає закрити короткостроковий дефіцит пропозиції. Фултон каже, що для канадських виробників те, що відбувається, не виглядає серйозною загрозою. Він підкреслює, що довіряє стандартам якості в Австралії, але при цьому наполягає: імпортний продукт «просто не такої ж якості», як канадська яловичина.

Покупці в Реджайні, яких опитали біля магазинів Real Canadian Superstore та Independent Grocer, пояснюють свій вибір по‑різному. Карен Новак зізнається, що дорогі стейки їй просто не по кишені — раціон довелося перебудувати. Окрім фаршу, яловичину вона не їла з 2024 року, а останньою «стравою з цільного м’яса» був яловичий веллінгтон приблизно два Різдва тому. «Яловичина — це розкіш», — каже вона.

Інший покупець, Джордан Фізелер, віддає перевагу купувати м’ясо оптом у місцевих виробників. Він зазначає: коли ціна висока, люди все одно починають шукати альтернативу дешевше — хоча йому самому не подобається ідея везти продукти через пів світу.
Ларрі Еванс, навпаки, вважає, що вибір — це плюс, і все впирається в баланс ціни та якості. Якщо вартість яловичини продовжить зростати, каже він, австралійський варіант він готовий спробувати.

У Loblaw — компанії, якій належать згадані мережі, — на запит відповіли, що в останні роки пропозиція великої рогатої худоби в Північній Америці скоротилася, а виробництво яловичини в Австралії, навпаки, зросло. Це й впливає на ринкові ціни. У компанії підкреслюють, що збираються підтримувати канадських виробників, але водночас хочуть залишати покупцям вибір і пропонувати доступніші варіанти.

Сам Фултон загалом налаштований оптимістично. Він нагадує, що майже два десятиліття галузь жила за низької або навіть від’ємної прибутковості, але зараз стимули змінюються: торік поголів’я м’ясних корів у Канаді зросло на 2,5%, і, за його очікуваннями, зростання триватиме. І все ж головний орієнтир для галузі, підкреслює він, — внутрішній покупець: «хліб і масло» канадського скотарства залишаються вдома, у Канаді.