Ринок нового житла у великому місті Канади зіткнувся одразу з двома проблемами

Ванкувер фіксує різке охолодження будівництва: у липні кількість житлових проєктів, які офіційно «стартували», виявилася на 42% нижчою, ніж рік тому. Девелопери бачать у цьому тривожний сигнал — будувати стало просто занадто дорого. Експерти з міського розвитку відповідають: падіння підкреслює іншу хронічну проблему — нове житло все частіше не по кишені тим, хто тут живе і працює.

Голова Urban Development Institute Майк Драммонд назвав спад найпомітнішим за останні 30 років. В ефірі CBC він підкреслив, що йдеться не лише про статистику, а й про наслідки для ринку праці: «Це реальні люди. Реальні зарплати».

Важливо, що під «початком будівництва» у звітах Канадської іпотечної та житлової корпорації (CMHC) розуміють цілком конкретний момент — коли будівельники заливають бетон у фундамент майбутнього будинку.

На тлі інших мегаполісів країни Ванкувер виглядає особливо контрастно. У Торонто, за даними CMHC, житлові старти за той самий період знизилися на 10%, а Монреаль навіть вийшов у плюс — зростання становило 3%.

Заступниця головного економіста CMHC Таня Бурасса-Очоа зазначає, що нові проєкти «знімаються з дошки» на багатьох ринках — особливо у Ванкувері, Калгарі та Торонто. За її словами, активність, ймовірно, залишатиметься стриманою і в найближчі місяці: виводити проєкти на ринок усе ще важко. Водночас значний обсяг житла, яке вже будується, продовжить збільшувати пропозицію.

Драммонд вважає, що ключ до розвороту тренду — здешевлення будівництва. За його оцінкою, будівлю, яку у 2015 році можна було звести за одну суму, сьогодні зводять приблизно вдвічі дорожче. Тому він закликає знижувати податки та збори, які закладаються в ціну нового житла.

Окремо Драммонд порушив питання заборони на купівлю нерухомості іноземцями, яка, як очікується, діє до 2027 року. Він запропонував придивитися до австралійського підходу: дозволяти іноземним покупцям купувати нові об’єкти, але обмежувати доступ до вже наявного житла — щоб не розганяти ціни на вторинному ринку.

Як зазначає CBC News, директор програми City Program в Університеті Саймона Фрейзера Енді Ян бачить у свіжих даних CMHC не лише «просідання» за обсягами, а й питання про те, що саме будує місто — і для кого. За його словами, проблема не зводиться до кількості нових будинків: важливо, чи відповідає нова пропозиція доходам жителів регіону.

Ян стверджує, що, за його розрахунками, близько 70% вже побудованих, але не проданих у Ванкувері квартир у кондомініумах виставлені дорожче одного мільйона доларів. «Те, що ми побудували, не обов'язково відповідає тому, що ми можемо собі дозволити», — каже він.

Коментуючи ідею знижувати витрати, Ян додає: за його оцінкою, введення кожної нової квартири потребує приблизно 107 тисяч доларів інфраструктурних витрат — на дороги, каналізацію та водопостачання. Звідси, за його словами, головне питання: як місто буде забезпечувати цю інфраструктуру — і хто зрештою має за неї платити.

Він також застерігає від прямого копіювання австралійської моделі без детальних розрахунків. На думку Яна, одного заходу недостатньо, щоб гарантувати результат, а просте відкриття ринку для іноземного капіталу без продуманого регулювання може лише посилити перекоси, які й призвели до нинішньої ситуації.