Ядерний могильник в Онтаріо: Канада обійде еко-норми?

Влада Канади взялася за три великі проєкти. Найбільше занепокоєння викликає ядерний могильник в Онтаріо, під який парламент поспішно ухвалив новий закон.

Федеральний уряд Канади вперше збирається присвоїти статус проєктів «національного інтересу» одразу трьом ініціативам: двом великим дорожнім будівництвам в Арктиці та створенню геологічного сховища ядерних відходів в Онтаріо. В Оттаві розраховують, що це допоможе швидше пройти погодження — хоча самі роботи розпочнуться лише через кілька років.

Про плани оголосили в середу в Єллоунайфі. Три федеральні міністри назвали перші проєкти, які уряд хоче провести за процедурами Building Canada Act: дорогу та порт Grays Bay, автомагістраль Mackenzie Valley і геологічне сховище Nuclear Waste Management Organization.

Перш ніж статус «національного інтересу» стане офіційним, усі три проєкти мають пройти консультації. В уряді сподіваються завершити цей етап до осені.

Сховище ядерних відходів планують розмістити в районі Wabigoon Lake Ojibway Nation і міста Іґнас в Онтаріо. За словами федеральних чиновників, об’єкт уже направили до офісу великих проєктів. Два північні дорожні проєкти потрапили туди ще в березні.

Міністр транспорту Стівен Маккіннон на прес-конференції наголосив, що Північ, за оцінкою уряду, стає ключовою для економіки країни. Проєкти Grays Bay і Mackenzie Valley він назвав «ініціативами національного масштабу», які мають зміцнити арктичний суверенітет, відкрити нові економічні можливості та підтримати північні громади.

Проєкт Grays Bay — це 230-кілометрова цілорічна дорога через Північно-Західні території та Нунавут. Очікується, що вона спростить доступ до родовищ критично важливих мінералів і зробить їх розробку привабливішою.

Mackenzie Valley Highway передбачає всесезонну трасу від Єллоунайфа до Інувіка. Ідея проста: скоротити час у дорозі та з’єднати населені пункти, які зараз залежать від авіації, зимників або водних маршрутів.

На технічному брифінгу перед оголошенням федеральні представники уточнили строки: будівництво Grays Bay не планують розпочинати раніше 2029 року, роботи на фінальній ділянці Mackenzie Valley Highway можуть стартувати у 2028 році. Сховище ядерних відходів, за поточним планом, почнуть будувати у 2030 році.

Building Canada Act провели через парламент лише за три тижні — у червні 2025 року, за ініціативою прем’єр-міністра Марка Карні. Опозиція тоді критикувала швидкість розгляду Bill C-5, але закон усе ж ухвалили за підтримки консерваторів: у той період у лібералів не було більшості.

Пізніше консерватори не раз дорікали Карні в тому, що уряд не користується новими повноваженнями. Енергетична критикиня партії Шеннон Стаббс написала в X, що одне оголошення нічого не гарантує, а замість обіцяних «швидкостей, які раніше здавалися немислимими», канадці отримали «ті самі ліберальні затримки, бюрократію і піар».

Маккіннон, відповідаючи журналістам, пояснив: закон так швидко ухвалювали, щоб встигнути запустити офіс великих проєктів. За його словами, це дало уряду та генеральному директору офісу Дону Фарреллу можливість «інвентаризувати» ключові ініціативи й зрозуміти, як прискорити їхню реалізацію. Як повідомляє Narcity, Маккіннон також зазначив, що до фінального переліку за процедурами Bill C-5 потраплятимуть лише проєкти, які вже пройшли «високорівневу» перевірку — на предмет того, що саме потрібно для їх просування.

З урахуванням додавання ядерного об’єкта до офісу великих проєктів зараз направлено 16 проєктів і сім «трансформаційних стратегій». У списку, серед іншого, згадувалися гідроелектростанція в Ікалуїті, ядерний об’єкт у Дарлінгтоні (Онтаріо), графітова шахта Nouveau Monde у Квебеку та лінія електропередачі North Coast Transmission Line від Британської Колумбії до Північно-Західних територій.

Єдиний інший проєкт, який Оттава раніше публічно називала кандидатом на статус «національного інтересу», — це ймовірний нафтопровід на західне узбережжя в межах енергетичної домовленості з Альбертою. У меморандумі про взаєморозуміння, підписаному в листопаді, федеральний уряд зобов’язався надати такому трубопроводу потрібний статус. Однак на момент нинішнього оголошення жоден проєкт ще не був поданий до офісу великих проєктів. За умовами домовленості кінцевий строк подання заявки — 1 липня.

Федеральні чиновники пояснюють: статус «національного інтересу» дозволяє Оттаві проводити федеральні дозвільні процедури паралельно з розглядом проєкту, а в окремих випадках — прискорювати процес, оминаючи частину власних екологічних норм. При цьому уряд все одно зобов’язаний видавати документ з умовами в межах процедури схвалення.

Для північних проєктів існує важливе обмеження: федеральний дозвіл можливий лише після завершення територіальних оцінок впливу. У Нунавуті, згідно із законом Nunavut Planning and Project Assessment Act, такі огляди проводить Nunavut Impact Review Board. За підсумками розгляду рада рекомендує федеральному міністру у справах Півночі — чи можна допускати проєкт до реалізації. Після завершення деволюції у квітні 2027 року ці повноваження, як очікується, перейдуть територіальному уряду.

На тлі спроб зробити правила гри зрозумілішими для інвесторів залишається фактор непередбачуваності територіальних оцінок. Як приклад чиновники та експерти згадують Baffinland Iron Mines: компанія хотіла вдвічі збільшити видобуток і побудувати нову 110-кілометрову залізницю, але після критики з боку зацікавлених сторін проєкт не отримав позитивної рекомендації від Nunavut Impact Review Board. У результаті Оттава відхилила його у 2022 році, а компанія згодом увійшла в процедуру захисту від кредиторів.

На запитання, як уряд може говорити про передбачуваність для інвесторів за такої невизначеної оцінки впливу, Маккіннон відповів, що Grays Bay і Mackenzie Valley, за його словами, користуються широкою підтримкою. Він підкреслив: нинішня заява — це сигнал про намір федерального уряду задіяти інструменти Building Canada Act після обов’язкових консультацій. Він додав, що територіальна влада, за його словами, зацікавлена в тому, щоб виділяти ресурси й просувати ці ініціативи через необхідні процедури.