Зростання цін на паливо вдарило по ресторанному сектору Канади

Фото створено штучним інтелектом для ілюстрації
Представники ресторанного бізнесу Канади оцінили стан галузі на тлі зростаючої інфляції та з’ясували, які заклади мають попит.
Заклади швидкого обслуговування в Канаді зараз відчувають тиск сильніше, ніж ресторани повного сервісу — і тим більше fine dining. На тлі подорожчання життя люди все частіше відмовляються від «швидкої їжі» і урізають такі витрати насамперед. У галузі це все частіше описують як ознаку K-подібної економіки: частина споживачів, як і раніше, охоче платить за дорогі враження, а люди зі скромнішими доходами змушені прибирати з бюджету все необов’язкове.
Ванкуверський The Birds & The Beets добре ілюструє цю різницю. Його власник Метью Сенекал-Джанкєр каже, що вдень, коли заклад працює як кафе із сендвічами та кавою, гості буквально рахують кожну дрібницю: чи брати вівсяне молоко, чи доплачувати за авокадо. «Ми бачимо зсув униз по ціновій шкалі, — пояснює він. — Продажі дешевших позицій зросли майже експоненціально, а щодо дорожчих пунктів меню ми помітили спад».
А ввечері, коли The Birds & The Beets перетворюється на винний бар з невеликими стравами, настрій у публіки помітно змінюється. Так, хтось обирає пляшку дешевшу або відмовляється від ікри до закуски, але загалом відвідувачі менше сумніваються, чи варто платити за «дорогі» позиції. «Це розкішний досвід, і [клієнти] не хочуть рахувати кожну дрібницю», — каже Сенекал-Джанкэр.
Як повідомляє CBC News, свіжий звіт Restaurants Canada ґрунтується на березневому опитуванні 300 учасників асоціації. За даними звіту, у січні реальні продажі в ресторанах повного сервісу зросли на 4,6% рік до року, тоді як у закладів швидкого обслуговування знизилися на 2%.
Більше того, саме fine dining, згідно з документом, продемонстрував найпомітніше зростання трафіку у 2025 році. Президент і генеральний директор Restaurants Canada Келлі Гіггінсон зазначає, що в сегменті «справжнього fine dining» — це приблизно 1% ресторанного ринку країни — зараз видно сильніші продажі та здоровішу прибутковість.
Але загалом по індустрії приводів для оптимізму небагато. Майже половина закладів (49%) повідомила про падіння сумарних продажів, а 54% — про зниження кількості гостей. За прибутковістю картина ще жорсткіша: її погіршення відзначили 81% опитаних представників швидкого обслуговування і 70% ресторанів повного сервісу.
Хіггінсон додає, що зростання вартості пального, ймовірно, і надалі битиме і по витратах ресторанів, і по гаманцях клієнтів. Швидкий сервіс, за її словами, може виявитися «канаркою у вугільній шахті» для всієї галузі: те, що першими проявляється у fast food і схожих форматах, пізніше нерідко наздоганяє і ресторани повного обслуговування.
Економіст із продовольства, професор Університету Гуелфа Майк фон Массоу каже, що погіршення показників у швидкого сервісу його не дивує. Великі мережі вже намагаються утримати попит «вигідними» пропозиціями: у січні McDonald's у Канаді заморозив ціну маленької кави на рівні одного долара і знизив вартість деяких позицій value menu приблизно на долар, а Burger King просував акції «два за 5 доларів» і «три за 7 доларів».
За словами фон Массоу, саме в сегменті швидкого обслуговування спад проявляється найраніше: канадці з нижчими доходами, як правило, заходять туди частіше, і коли дорожчають продукти та базові витрати, у них майже не залишається простору для маневру. «Якщо на них тиснуть вищі ціни не лише на їжу, а й в інших сферах… у них менше свободи маневру. Тому вони набагато частіше ухвалюють рішення взагалі нікуди не йти поїсти», — пояснює він.
Економіст попереджає: падіння попиту на fast food може вдарити по зайнятості - особливо серед молоді, для якої робота в таких закладах часто стає першим кроком на ринку праці.
Додатковий тиск, за його словами, йде з боку продуктових магазинів: частина покупців обирає перекус «із супермаркету» замість заїзду в drive-thru. Люди із середніми та вищими доходами дедалі частіше планують їжу заздалегідь, економлять на повсякденних перекусах і відкладають гроші на рідкісний, але дорожчий вихід у ресторан. «Якщо ви ходите [до ресторану з повним обслуговуванням] раз на місяць, то, можливо, це та сама поблажка, яку ви зберігаєте», — каже фон Массоу.
На іншому кінці цієї поляризації — висококласні ресторани, які продовжують працювати майже без пауз. Шеф-кухар Даніель Хадіда з Pearl Morissette поблизу Сент-Катаринс (Онтаріо), нещодавно визнаного найкращим рестораном країни другий рік поспіль, розповідає: дедалі частіше гості сприймають дорогу вечерю як головну подію вечора, а не як частину насиченої програми. Ресторан із двома зірками Michelin, за його словами, завантажений під зав’язку, а бронювання на травень і червень уже повністю розпродані. Водночас Хадіда зазначає, що підвищував ціни обережно й потроху, щоб залишатися справедливим до людей, яким нерідко доводиться їхати до нього здалеку.
Для закладів середнього сегмента зростання вартості сировини перетворюється на постійний компроміс. Сенекаль-Джанкер каже, що собівартість продуктів у нього зросла приблизно на 7%, а за окремими позиціями — наприклад, яйцями — сильніше. Але підвищити ціни на стільки ж він не може й обмежився приблизно 3%. «Нам доводиться прораховувати: нам потрібен обсяг чи ми хочемо втримати маржу?» — підсумовує він.



